Станом на січень 2026 року за межами України через війну залишалися близько 5,6 млн громадян — на 400 тис. більше, ніж наприкінці 2024-го. Оцінка Центру економічної стратегії близька до обліку УВКБ ООН: на кінець 2025 року у світі було зареєстровано майже 5,9 млн біженців з України, з них близько 5,4 млн — у Європі. Це не «усі, хто колись перетнув кордон», а люди, які на той момент не повернулися на постійне проживання.

Цифри розходяться, бо рахують різне. Міністерство закордонних справ у травні 2026-го називало орієнтовно 8 млн українців, які вимушено перебувають за кордоном: сюди потрапляють і ті, хто не стоїть на консульському обліку. До повномасштабного вторгнення за межами країни вже жили мільйони трудових мігрантів — це окремий шар, його не варто змішувати з виїздом після лютого 2022-го.

Для Полтави і області питання стоїть практично: хто саме відсутній у громаді, як це змінює школи, лікарні й ринок праці, і яку частину сімейного бюджету тримають перекази. Нижче — перевірені показники, обмеження статистики і те, що з цього випливає для повсякденного життя громади.

Основні цифри міграції

Пік виїзду припав на 2022 рік. За оцінкою сервісу відкритих даних на базі обліку Державної прикордонної служби, за чотири роки повномасштабної війни офіційно не повернулися близько 3,1 млн громадян; понад 70% цього сальдо сформувалося в перший рік. Далі темп знижувався: у 2024-му чистий виїзд становив орієнтовно 443 тис. осіб, у 2025-му — близько 290 тис., за вісім місяців 2026-го — 83,4 тис. Центр економічної стратегії для 2025 року дає близьку цифру: на 303 тис. виїздів більше, ніж в’їздів, що на 34% менше, ніж роком раніше.

Кордон фіксує перетини, а не унікальних людей. Це схоже на підрахунок пасажирів за квитками: одна й та сама людина може кілька разів виїхати й повернутися, тож різниця «виїзд мінус в’їзд» показує сальдо, а не імена. Аналогія ламається там, де йдеться про дітей і родини, які осіли на роки: їх уже не видно в щоденній статистиці пунктів пропуску, але саме вони формують стійку відсутність у громадах.

Довоєнна трудова міграція існувала окремо. Після 24 лютого 2022-го до неї додався виїзд з міркувань безпеки — переважно жінок і дітей. Внутрішнє переміщення йде паралельно: за оцінкою Міжнародної організації з міграції на літо 2026-го в Україні було близько 3,9 млн внутрішньо переміщених осіб і понад 4 млн тих, хто вже повернувся до звичного місця проживання, зокрема близько 1,2 млн — з-за кордону.

Куди їдуть і чому

У ЄС на кінець липня 2026 року під тимчасовим захистом перебували 4,43 млн людей, які виїхали з України. Три країни тримають більшість цього обліку.

Джерела: Євростат (тимчасовий захист у ЄС, липень 2026), УВКБ ООН (облік поза ЄС і зведені дані кінця 2025 — початку 2026).

Напрям обирають за трьома механізмами. Перший — безпека і статус: тимчасовий захист у ЄС продовжено до 4 березня 2027 року, він дає право на житло, роботу й школу без довгого притулку. Другий — ринок праці й мова: Польща ближча географічно і мовно, Німеччина дає вищий рівень допомоги та зайнятості. Третій — родинні мережі: хто вже має родичів у Чехії чи Іспанії, їде туди, а не «у Європу загалом».

За дослідженням ЦЕС, до виїзду 52% біженців жили на сході й півдні, 24% — у Києві та Київській області. Полтавщина в цій розбивці не виокремлена як окремий великий донор зовнішньої міграції. Окремої офіційної цифри «скільки саме полтавців виїхало за кордон» державна статистика під час війни не публікує.

Кого найбільше залишає

Серед тих, хто залишається за кордоном через війну, дорослі жінки становлять близько 40%, дорослі чоловіки — 29%, діти до 18 років — 31%. Дві третини біженців — люди працездатного віку 18–65 років, понад половина — молодші за 35 років. Найбільша окрема група — жінки 35–44 років.

Освітній зріз зміщений угору порівняно з довоєнною структурою населення: 71% опитаних біженців мають вищу освіту. До переїзду 71% працювали. За кордоном зайнятість дорослих зросла до 60%, але 54% працюють не за тією спеціальністю, яку мали в Україні. Після того як у серпні 2025-го чоловікам 18–22 років дозволили перетин кордону, чистий виїзд цієї вікової групи за кілька місяців оцінили майже в 100 тис. осіб.

Для складу дорослого населення це означає не «порожні міста», а вибіркову втрату. З громади частіше випадають матері з дітьми, молоді фахівці й частина медичних та освітніх кадрів. На місці лишається старша когорта, яка, за тими ж опитуваннями, частіше планує повернення. Частка біженців старше 45 років за рік зменшилася — саме ця група частіше їде назад.

Грошові потоки і допомога сім’ям

Приватні перекази в Україну у 2025 році становили 8,03 млрд дол. США — на майже 15% менше, ніж 9,42 млрд у 2024-му. Для порівняння: у 2021-му, до повномасштабного вторгнення, обсяг сягав близько 15 млрд дол., у 2022-му — близько 13 млрд, у 2023-му — близько 11,6 млрд. Найбільше скоротилася оплата праці з-за кордону: люди інтегруються в країнах перебування, частина доходів лишається там на оренду й школу.

Через платіжні системи переказу коштів у 2025-му надійшло 2,5 млрд дол., середній переказ — 274 дол. Найбільші потоки цими каналами йшли зі США, Німеччини, Ізраїлю, Великої Британії та Італії. Офіційні канали дали близько 5,06 млрд дол., неформальні — 2,96 млрд.

До інтеграції за кордоном родина в Україні частіше отримувала регулярну «зарплатну» частку. Після того як дорослий влаштувався на постійну роботу й орендував житло, сума переказу зазвичай стає меншою і менш ритмічною — змінюється не лише курс, а структура витрат самого відправника. Для області це підтримка споживання, комунальних платежів і ремонту житла, а не заміна податкової бази від зайнятості на місці.

Що це означає для Полтави

На 1 січня 2022 року в Полтавській області оцінювали 1 344 445 постійного населення. Оперативна оцінка на 2026 рік — 1 331 009 осіб; за підсумками 2025-го область скоротилася на 13,4 тис. осіб. Це сума природного убутку й міграції, а не чистий виїзд за кордон. Частину відтоку компенсують внутрішньо переміщені: за опитуванням МОМ улітку 2026-го в області було близько 208 тис. ВПО (16% оціненого населення), 45 тис. осіб, які повернулися, і 1,083 млн непереміщених.

Опитування 2024 року фіксувало інший вимір: 33% дорослих у Полтаві відповіли, що мають близьких родичів за кордоном. Це не частка населення, яке виїхало, а поширеність родинного зв’язку з виїздом. Окремої верифікованої квоти «полтавці серед 5,6 млн» немає.

На послуги вплив уже видимий. У Полтавській громаді за 2022–2025 роки кількість дітей у дитсадках скоротилася майже на 4 тис., школярів — на 3 тис.; у 2025/2026 навчальному році в школах громади було близько 30,5 тис. учнів, на тисячу менше, ніж роком раніше. Лише половина дев’ятикласників іде в 10 клас — серед причин управління освіти називає й виїзд родин. Педагогічний склад теж зменшився. Водночас у школах навчаються майже 2 тис. дітей-ВПО, тож мережа не «спорожніла», а стала змішаною.

Ринок праці відчуває брак окремих спеціальностей, а не тотальну зупинку. Іноземних трудових мігрантів в області одиниці: на травень 2026-го для працевлаштування тут було 75 іноземців. Вакансії закривають місцеві працівники, ВПО й ті, хто поєднує роботу з дистанційною зайнятістю за кордоном.

Що це означає для мешканців. Менше дітей у класі не знижує автоматично тариф на тепло чи воду: мережі розраховані на пікове навантаження, а утримання шкіл і лікарень розкладається на меншу кількість платників. Переказ від родича покриває частину рахунка за комуналку, але не замінює місцеву зарплату в податкових надходженнях громади. Для черг у поліклініці й наповнюваності маршруток важливіший не загальнонаціональний «мільйон», а те, чи повернулася конкретна сім’я з мікрорайону.

Чи повертаються та коли

Повернення вже йде, але нерівномірно. Серед 4,4 млн осіб, яких МОМ на кінець 2025-го вважала такими, що повернулися в Україні, 27% (близько 1,17 млн) приїхали з-за кордону — переважно з Польщі, Німеччини, Чехії та Італії. У Полтавській області серед ВПО близько 12 тис. раніше були за кордоном і після повернення в Україну лишилися переміщеними. За оцінкою ООН, у 2025 році до України повернулися сотні тисяч біженців; це не означає, що виїзд зупинився.

Намір повернутися в опитуваннях ЦЕС тримається близько 43%. Базовий сценарій після закінчення війни: близько 1,6 млн повернуться, за кордоном без урахування Росії та Білорусі можуть лишитися 2,1–3,0 млн. Частіше їдуть назад старші люди; серед молоді планує повернення приблизно третина. Умови, які називають самі респонденти, — безпека, робота за фахом і школа для дитини, а не лише наявність житла.

Важливо. Жодна з наведених цифр не є переписом. УВКБ ООН рахує зареєстрованих біженців і оцінки приймаючих держав; прикордонна служба — сальдо перетинів; ЦЕС — модель на основі обох джерел і опитувань. Дані по Росії та Білорусі майже не оновлювалися з 2023 року. Обласного реєстру «виїхали з Полтавщини за кордон» немає, тому локальні висновки будують з оцінок населення, обліку ВПО та шкільної статистики.

Практичний орієнтир для родини в області виглядає так. Якщо родич працює в ЄС і надсилає близький до середнього переказ 270–280 дол. на місяць, за рік це приблизно 3,2–3,4 тис. дол. — сума, якої в 2025–2026 роках часто вистачає на комунальні платежі двокімнатної квартири в Полтаві й частину харчів, але не на повне утримання сім’ї без місцевого доходу. Повернення з документами тимчасового захисту займає не день: потрібні чинний закордонний паспорт, підтвердження місця проживання в Україні, влаштування дитини до школи чи садка й, за потреби, зняття з обліку допомоги в країні перебування. На 2026/2027 навчальний рік у громаді вже закладено меншу кількість старшокласників, тож місце в класі, як правило, є; вузьке місце — не парта, а лікар-спеціаліст і вихователі.

Чисте сальдо виїзду за вісім місяців 2026-го (83,4 тис. по країні) показує сповільнення, а не розворот. Для Полтавщини це означає повільну стабілізацію мережі послуг на меншій базі постійних мешканців і залежність частини родин від переказу, поки безпекові умови не зміняться настільки, щоб молодші вікові групи почали їхати назад так само системно, як зараз виїжджають.