У Пирятинській громаді жителі сіл відремонтували найбільший в Україні дерев’яний міст через річку Удай. Переправу звели 93 роки тому під час Голодомору. Вона з’єднує село Каплинці з Пирятином.

Про це розповіла староста округу Віра Шурхал. Міст не стоїть ні на чиєму балансі, тож люди відновлювали його самостійно.

Як громада відремонтувала переправу

Жителі Каплинців, Замостища та Пирятина працювали кілька субот. Замінили дошки й поставили стовпи. Кошти надходили навіть з-за кордону від українців.

«Дошки носив, молодь била, а я вже по-дідівськи носив дошки. У мене донька організувала все тут із подругою із Замостища, хлопці надали допомогу, лісники, і так ото кожну суботу працювали, і за три суботи ми його пересипали повністю», — пригадує житель села Каплинці Олексій Шурхал.

«Людина може у будь-який момент сісти на велосипед і поїхати у Пирятин, коли їй знадобиться якісь справи вирішити. До Пирятина 6 кілометрів всього-навсього до базару. Хоч і своє авто є, але інколи і велосипедом проїхати через ліс», — пояснив він.

«Ремонтували, багато нас ходило – і Каплинці, і Замостище і з Пирятина хлопці були, багато людей було. Дошки носили, зривали старі, нові слали. Усім міст треба, на Пирятин проїхати, на річку, у ліс сходити, без мосту важко буде. Як упаде, як не стане – то проблема велика. Якби хто поміг, щоб його поновити, то так. А що ж ми – самі зібралися, поновили», — розповів житель села Каплинці Олександр Коршак.

«Він постійно був робочий, по ньому постійно люди ходили, а потім оце вже 2,5 роки тому дуже розбився. Це людський фактор, хто велосипед веде, хто мотоциклом летить. І оці всі палі, перила, вони просто погнили, і такий клич був кинутий, ми навіть в інтернеті писали, що хто бажає взяти участь. Відгукнулося дуже багато людей. І з нашого села, і з сусідніх сіл, кошти поступали навіть з-за кордону від українських людей, які там проживають», — повідомила староста Віра Шурхал.

Історія мосту та його роль сьогодні

Найдовший дерев’яний міст України звели 1933 року для виконання плану хлібозаготівель під час Голодомору, розповіла начальниця відділу еколого-освітньої роботи та рекреації національного природного парку «Пирятинський» Олена Проскурня.

«Продовжувалось дуже швидко це будівництво і мало воно на меті з’єднати правий і лівий берег річки Удай і, звичайно, що виходячи з тих питань, які вирішувала комуністична партія – це не допустити підрив хлібозаготівель. Хто був залучений до будівництва мосту – селяни, які проживали у самому селі Каплинці, а також п’яти-шести сіл», — повідомила Олена Проскурня.

Довжина дерев’яної переправи — 340 метрів, ширина близько 3 метрів. Вона сполучає села Каплинці та Усівку з Пирятином. Через міст до центру громади — 6 кілометрів, в об’їзд — 16.

«Коли у 1983-му році я прийшла сюди в село, то цей міст був невеликий, метрів 3 його була ширина, машини вже тоді не їздили, люди ходили, до Пирятина їздили велосипедами, бо вже боялися і до об’єднання, ми цей міст трішки ремонтували, коли ми об’єднались в одну об’єднану громаду. Якщо я не помиляюсь, це 2013-2014-го його трішки відремонтували, але ремонтували як – за людські кошти, він же на балансі ніде не стоїть», — пригадала Віра Шурхал.

Окрім транспортної функції, переправа стала туристичним об’єктом громади.

«Туристичним магнітом каплинцівський міст став відносно недавно і, напевно, це більше для задоволення попиту відпочивальників. Користується доволі великим попитом. Вони фотографуються, у них є запитання, вони шукають якісь моменти, які їх зацікавили. На жаль, він без автора, і не можна навіть відіслати до тих, хто має якесь відношення до нього, крім селян, які брали участь у будівництві», — повідомила Олена Проскурня.